У середу сталося те, чого навіть пару тижнів тому можна було передбачати: американські фондові індекси на закритті торгів провалилися більш ніж на 20% від досягнутих у лютому історичних максимумів, тим самим переконавши навіть затятих оптимістів в практичної неминучості масштабної рецесії. Зауважу: це відбулося в умовах, коли всі американські держоблігації мають прибутковість нижче 1% річних, безробіття становить 3,5% від працездатного населення і знаходиться на мінімальних значеннях з 1969 року, а економіка в лютому створила рекордна за останні десять років кількість робочих місць. Причинами феєричного обвалу стали дії урядів різних країн: спочатку Китай почав боротися з епідемією незвичайного грипу методами, які зупинили практично будь-яку економічну активність в шести великих провінціях, паралізували енергетику і транспорт, а потім подібну ж паніку стали сіяти європейські та американські влади, а також Всесвітня організація охорони здоров’я та інші міжнародні інституції.
Потім свою лепту внесли Росія і Саудівська Аравія, не домовилися про продовження критично важливої угоди по нафті. Впустивши основні фондові індекси та обрушивши ціни на сировину до мінімальних багаторічних значень, ці чудові керівники поставили світ, що втратив 4200 осіб з-за поширюється епідемії (нагадаю, за цю зиму від звичайного грипу тільки в США, за даними Centers for Disease Control and Prevention, померли 20 тис. осіб) на межу економічної катастрофи.
Сучасна світова економіка – це економіка очікувань і суб’єктивних оцінок, швидко реагує на зміну уявлень про майбутніх доходах, цінах і котируваннях. Практично два місяці з моменту початку епідемії ринки трималися досить впевнено: максимальні значення на біржах в Нью-Йорку були досягнуті в середині лютого, а обвал почався лише в двадцятих числах минулого місяця. Враховуючи, що економічний підйом станом на середину лютого тривав вже 128 місяців, що набагато більше від середніх значень за останні десятиліття, влади повинні були б діяти дуже обережно, прагнучи насамперед виявити інфікованих (їх можна було, наприклад, залучати в госпіталі обіцянкою значної матеріальної винагороди в разі підтвердження зараження) і ізолювати їх, а не иммобилизовывать мільйони людей, практично знищуючи багато галузей економіки.
Обмежуючи переміщення мільйонів людей, влада практично знищили багато галузей економіки
Виник в кінці минулого року коронавірус, на мій погляд, являє собою чергову інфекцію, якою перехворіють десятки мільйонів людей – більшість з них у вкрай легкої і не діагностованою формі – і яка тільки зміцнить опірність популяції до наступних епідемій. Тому боротися з нею можна не карантинами, а високоефективним і швидко початим лікуванням, яке в нових умовах буде як раз утруднене (мало хто зараз визнається, що перебував, наприклад, в Італії, приїжджаючи в рідну країну). Однак влади всюди в світі зробили інший вибір (я б навіть сказав, що якщо в Росії зараз прагнуть замовчувати масштаб епідемії, то поступають абсолютно раціонально) – і зараз ми пожинаємо його наслідки.
У сформованій ситуації виявляються переможеними все. Є, звичайно, і «світлі плями» – так, наприклад, кризи радіють великі рітейлери, успішно збувають крупи, миючі засоби і туалетний папір; онлайн-сервіси типу Amazon і HBO, фільми яких сидять вдома люди дивляться мало не цілодобово поспіль; служби доставки готової їжі і деякі інші компанії, але все це абсолютно незрівнянно з масштабами втрат в інших секторах. Часом доводиться чути, що падіння цін на нафту може «перезапустити» економіки розвинених країн – але це чиста ілюзія.
Те, що падіння цін на нафту може «перезапустити» розвинені економіки – чиста ілюзія
У Європі ціна бензину визначається акцизами: з 1999 по 2011 рік ціна нафти виросла більш ніж в 10 разів, а ціна бензину у Франції збільшилася лише на 48%, і, навпаки, до 2017 року «чорне золото» скоректувалось вдвічі, а бензин подешевшав на 12%, так що тут мало чого зміниться, навіть якщо нафта впаде нижче $10 за барель. В США ціни набагато гнучкіші – і країна споживає величезну кількість палива – майже 9,3 млн барелів на день (142,3 млрд галонів за минулий рік). Якщо виходити із середньої вартості в 2019 році в $2,55 за галон і припустити, що вона може впасти пропорційно (тобто на 40%), виявиться: американці здатні заощадити до $150 млрд за рік. Для порівняння скажемо: падіння ринків в цей понеділок скоротило активи американських інвесторів (серед яких були і головні пенсійні фонди) на… $2,35 трлн – тобто споживачі за п’ятнадцять років не компенсують дешевим бензином заощадження, які втратили за один день.
Оцінюючи ситуацію на глобальних ринках за останні три тижні, я вважаю, що в цьому винні лідери всіх великих країн світу. Деякі помилки можна вважати більш недопустимими: той же Володимир Путін став тут безсумнівним чемпіоном, намагаючись видавити» американську сланцеву нафту з європейських ринків за рахунок розриву угоди ОПЕК. З 2007 по 2019 рік Росія збільшила обсяг видобутку (витративши на це, зауважу, десятки мільярдів доларів) на 13,7%, або на 1,38 млн барелів на добу. За ті ж роки США наростили виробництво в 2,24 рази, або на 8,51 млн барелів на добу, що, на хвилиночку, перевищує весь обсяг російського денного експорту (всі розрахунки – по BP Statistical Review of World Energy 2019). Яким чином Росія, яка в кращі роки збільшила видобуток на 100-120 тисяч барелів на добу, збирається вичавити американців звідки б то не було, може з’ясувати тільки психіатр.
Як Росія збирається вичавити американців звідки б то не було, може з’ясувати тільки психіатр
Срібну медаль цього сумнівної першості повинен отримати Сі Цзіньпін, який карантинними заходами зупинив роботу значної частини китайської промисловості, викликавши, судячи з усього, майже 30-відсотковий спад економіки в лютому (це видно як по споживанню енергоносіїв, так і за індексом PMI, що склав 26,5). Товариш Сі не дарма домігся згадування свого імені у Статуті Комуністичної партії Китаю поряд з ім’ям Мао Цзедуна – квартального падіння ВВП в Піднебесній не траплялося як раз з часів, коли ще був живий Великий керманич. Третім, з краєчку п’єдесталу пошани, розташувався Дональд Трамп, який наполягав (і по суті наполягла) на позачерговому зниження ставки ФРС 3 березня, яке швидше налякало, ніж заспокоїло інвесторів, викликавши пряму аналогію з кризою 2008 року, коли Федрезерв останній раз екстрено знижував ставку в проміжку між регулярними засіданнями Ради директорів. І, нарешті, приз глядацьких симпатій їде в Ер-Ріяд принца Мохаммеда бен Салману, який не пробачив російському керівництву виходу з угоди ОПЕК+, і замість того, щоб зберегти злагоду між іншими членами меншого консорціуму, оголосив про зниження цін на нафту для європейських та американських покупців на $6-8 за барель, чим, власне, і обвалив в понеділок нафтові ринки, запустивши чергову хвилю біржових розпродажів.
Зараз, схоже, виникла ситуація, в якій голос розуму може виходити хіба що від Бога, поки ще не пройшов обряд інвц… легітимації в російській Конституції. Однак я повинен зауважити, що і на грішній земної тверді тільки що прозвучали голоси Хосе Луїса Сапатеро і Кевіна Радда, в минулому прем’єрів Іспанії та Австралії, які закликали якомога швидше зібрати засідання G20, яка відіграла надзвичайно важливу конструктивну роль у виробленні узгоджених заходів щодо виходу світової економіки з серйозної кризи в 2008-2009 роках. Включає в себе всіх чотирьох головних героїв, що розгортається на наших очах драми, компанія світових лідерів могла б послати важливий сигнал глобальних ринків, так і знову, як одинадцять років тому, запропонувати скоординовані заходи по боротьбі з кризою (наприклад, дезавуювати прийняте тільки що Всесвітньою організацією охорони здоров’я рішення про визнання спалахів коронавіруса глобальної пандемією і створити тимчасовий механізм регулювання цін на ресурси таким чином, який дозволив би двом альфа-лідерам «енергетичних наддержав» вийти зі сформованого цунцванга, зберігши обличчя).
Повторю ще раз: криза, яка розгортається на наших очах, воістину унікальний. На відміну від більшості інших, які були запущені безвідповідальною поведінкою фінансистів або інвесторів, він породжений виключно діями політиків і регуляторів. На відміну від багатьох колишніх катаклізмів, він почався в фазі відносної господарської стійкості (безумовно, на ринках був істотний «навіс» з спекулятивних грошей, але він міг би «знятися» невеликою корекцією, яка зробила б ситуацію ще більш фундаментально здорової); нарешті, фінансові потрясіння або запущені після того, як були зняті найбільш серйозні протиріччя між глобальними гравцями (зокрема, підписано угоду між США і Китаєм від 15 січня), або ініційовані країнами, чиї інтереси збігаються в найбільш фундаментальних питаннях (як у випадку з Росією і Саудівською Аравією). Саме його унікальність і залишає шанс на те, що власноруч створені проблеми можуть бути врегульовані, поки глобальна економічна катастрофа не стане реальністю.