По мірі розширення списку санкцій щодо Росії і на тлі підготовки нових заходів у західній пресі все частіше звучать думки про неефективність політики санкцій. Позиція Росії по багатьом питанням стає жорсткішим, а Путін закликає Захід негайно ввести всі санкції, які він може придумати. Проте думка Bloomberg все ж істотно вибивається із загального ряду.
Головна теза експертів шановного агентства зводиться до того, що санкції абсолютно по-різному вплинули на становище багатих і бідних росіян. Реальні доходи останніх впали в 2017-2018 роках майже на 4,5%, а ціни на базовий споживчий набір росли в деякі місяці в десять разів швидше офіційної інфляції. При цьому багаті нарощували свої активи стрімкіше, ніж мільярдери будь-який інший з великих економік (загальний стан росіян, входять до Bloomberg Billionaire index, зросла з початку року майже на $25,2 млрд, або на 10,8%). Це спостереження вважається додатковим доказом провалу західних санкцій. На мій погляд, ця теза, незважаючи на його очевидність, не описує всіх перипетій санкційної політики – і як мінімум з трьох причин.
Головний чинник погіршення економічного становища малозабезпечених громадян – російські, а не західні санкції
По-перше, якщо торкатися положення звичайних росіян, а особливо малозабезпечених груп, очевидно, що головним чинником погіршення їхнього економічного становища є російські, а не західні санкції. Частка імпортних товарів в продовольчій корзині зараз невелика, і тому зростання курсу долара є другорядним фактором, що підштовхує ціни на споживчі товари вгору. Тим більше, що, наприклад, його стрибок, що спостерігався в зв’язку з останніми персональними санкціями, введеними в квітні, сьогодні майже знівельовано.
Основний же удар був нанесений обмеженням продовольчого імпорту, який почав сам Кремль: наслідком стало не тільки скорочення поставок дешевих якісних закордонних товарів, але і зростання цін на продукти, що проводилися в Росії в достатній кількості (наприклад, на м’ясо птиці, яке стало використовуватися як замінник більш дорогих сортів в м’ясопереробки). Присутність на ринку явного фальсифікату, особливо в групі молочної продукції, створило ілюзію, що купівля дорогих товарів дозволяє підтримувати якість споживання, і це додатково підштовхнуло вгору середні ціни.
Нарешті, влада без будь-яких санкцій істотно підвищили тарифи на ЖКГ і газ, ціни на бензин і плату за вивезення відходів; як наслідок, досить різко впав реальний рівень життя людей, в чиїх витрати повсякденні витрати складають левову частку. Ця економічна війна уряду проти власного народу не має ні найменшого відношення до санкційної політики Заходу, і нічого не говорить про її ефективності або неефективності.
По-друге, слід звернути увагу на секторальну композицію зростання добробуту російських олігархів. Навіть самий поверхневий погляд на той самий Bloomberg Billionaire index дозволяє зрозуміти, що більше третини сукупного зростання забезпечено акціонерами «Новатека» і «Лукойлу», в той час як стану половини фігурантів списку з початку року скоротилися. Природно, причиною став стійке зростання цін на енергоносії (нафта подорожчала з січня 2018 року до пікових значень початку жовтня на 32% [на кінець жовтня зростання скорегувався до 19%]). Між тим показники компаній, орієнтованих на внутрішній ринок (девелопмент і будівництво, торгівля, телекомунікації тощо) у цьому році практично не покращилися, а стану власників стагнували – так що вибірка «олігархів», вироблена Bloomberg, в деякій мірі нерепрезентативна.
По-третє, не можна скидати з рахунку той очевидний факт, що два головні фігуранти американських санкционных списків 2018-го року Олег Деріпаська і Віктор Вексельберг виявилися найбільшими лузерами – їх добробут скоротилося відповідно на 3,3 і $2,1 млрд. На такому тлі говорити про «неефективність» санкцій відносно найбільших підприємців досить дивно. Як ми пам’ятаємо, напередодні оголошення «розширених» списків в кінці січня російський фондовий ринок лихоманило досить сильно. І, нарешті, практично будь витоку про можливе розширення санкцій проти окремих підприємців протягом року провокували додаткову волатильність котирувань належних їм компаній та/або зміна структури контролю над ними. Серед останніх прикладів можна назвати формальний перехід Mail.ru Group під контроль менеджменту з-за чуток про введення санкцій відносно Алішера Усманова. Таким чином, головний посил опублікованого Bloomberg матеріалу виглядає, повторю ще раз, вкрай незвично.
В таких умовах, зрозуміло, виникає питання, наскільки неупереджено думку експертів шановного агентства. Варто зауважити, що витоку з приводу введення нових санкцій проти представників великого російського бізнесу відбуваються постійно. Значною мірою прагнення Кремля провести в листопаді нову зустріч Путіна і Трампа обумовлено серйозними побоюваннями подальшого розкручування «санкційної спіралі». З’являється все більше підтверджень того, що провідні російські бізнес-структури, що мають серйозні інтереси на Заході – компанії Абрамовича, Мордашова, а також «Альфа-груп» – нарощують активність, щоб уникнути включення їх власників нові санкційні списки. Їх можна зрозуміти: на одних очікуваннях сукупний капітал основних власників «Альфи» з початку року впав на $3,4 млрд.
Враховуючи традиційне увагу західного людини до проблеми ефективності, докладні розповіді про те, що антиросійські санкції нібито взагалі не завдають удару по найбільш заможним громадянам, можуть переслідувати одну мету: переконати, що в перспективі їх не потрібно посилювати.
Так, санкції щодо Росії не здатні змінити її політичний курс. Однак вони сіють в елітах нервозність, руйнує колишню політичну та економічну культуру країни. Причому краще за все цей ефект забезпечується саме тими санкціями, які Вloomberg обережно намагається іменувати найменш ефективними.