У Лондоні завершився ювілейний саміт НАТО в честь 70-річчя альянсу. Розбіжності, що виникли перед початком зустрічі, вдалося подолати, а головною загрозою країни-учасниці назвали Росію. Директор Польського інституту міжнародних відносин Славомір Дембський пояснює, чому ставка Володимира Путіна на розкол в альянсі не зіграла.
Напередодні зустрічі глав держав і урядів країн НАТО в Лондоні, здавалося, альянс роз’їдають розбіжності: Реджеп Тайіп Ердоган погрожував не підтримати оновлений план оборони країн Балтії та Польщі від Росії, Емманюель Макрон заявив в інтерв’ю «The Economist» про «смерть мозку» НАТО, а Дональд Трамп обіцяв скоротити внесок США в загальний бюджет альянсу, тому що не всі союзники витрачають на спільну оборону покладені 2% від ВВП.
Однак не варто всі подібні заяви приймати за чисту монету. Перед кожним самітом НАТО йде дуже тонка дипломатична робота. Чиновники в штаб-квартирі в Брюсселі разом з представниками країн-учасниць погоджують документи, які потім офіційно затверджуються лідерами під час зустрічі на вищому рівні. Певною мірою всі загрози і сумніви, які прозвучали перед самітом, свого роду театральна вистава. Як ще деяким членам альянсу продемонструвати, що вони важливіші за інших і краще за всіх знають, як правильно вирішувати проблеми?!
Можна сміливо стверджувати: зустріч в Лондоні показала, що всі члени НАТО високо цінують єдність альянсу. У них різні інтереси і різні тактичні завдання, але в кінці кінців вони посилають єдиний сигнал Кремлю: всі ці розбіжності не позначаться на єдності, сили та ефективності альянсу.
Члени НАТО посилають єдиний сигнал Кремлю: вони високо цінують єдність альянсу
Зрозуміло, є і серйозні питання. Наприклад, президент Франції, мені здається, виходив з того, що США під керівництвом Трампа надовго втратили інтерес до НАТО, так як втомилися вимагати від європейських союзників більш свідомо поставитись до збільшення військового бюджету. У такій обстановці пройшли два попередніх саміту у Варшаві (2016 рік) і у Брюсселі (2018 рік). Так само, думали в Парижі, пройде і нинішня зустріч. Макрон припускав, що Трамп знову впаде на союзників з обуренням і погрозами. І тут вийде він, президент Франції, і скаже: раз склалася така ситуація, то Франція бере на себе відповідальність за безпеку Європи, стане її лідером. Але цього, як ми бачимо, не сталося. Макрон прорахувався. Чому?
По-перше, варто враховувати важливий психологічний момент. Схоже, Трамп сприймає НАТО як власне чадо. Він, як справжній батько, вважає, що має право і хвалити його, і критикувати. А тут прийшов злий Макрон і обізвав дитини смертельно хворим. Думаю, що Трамп це сприйняв як особисту образу, а тому і дав зрозуміти французькому президентові: займіться іншими справами.
По-друге, генсек НАТО Йенс Столтенберг добре зробив домашню роботу. Він активно попрацював з усіма членами альянсу, і, головне, зміг переконати Трампа: $130 млрд, виділених іншими союзниками на оборону за останні п’ять років, – солідна сума. Тренд очевидний: країни НАТО збільшують витрати на оборону. І це дійсно порадувало Трампа. Тепер виходить, що президент США – хороший менеджер, він зміг добитися того, чого не змогли попередники, Джордж Буш-молодший і Барак Обама. Такого роду висновки лестять самолюбству американського президента.
Йенс Столтенберг зміг переконати Трампа, що той хороший менеджер
Що стосується Макрона, у нього є ще одна нав’язлива ідея: він регулярно заявляє про необхідність розвивати систему оборони власне Європи. Ніхто з європейців цього не пручається, але для реалізації ідеї потрібно мати певний потенціал, і не тільки фінансовий. Тут є три важливих моменти. По-перше, цей потенціал все одно повинен бути підпорядкований випробуваним часом натовських структур, адже до створення паралельних структур ніхто на континенті не зацікавлений. По-друге, абсолютна більшість країн-учасниць НАТО вважає, що Франція не в змозі замінити США в Європі. І, по-третє, всі розуміють, що, якщо США підуть з Європи, то витрати на оборону різко зростуть. Навіть якщо Франція буде готова поділитися своїм ядерною парасолькою замість американського, то це континенту обійдеться набагато дорожче. А платити ніхто не хоче!
Цікаво, що слова Макрона про «смерть мозку» НАТО несподівано зіграли на руку країнам Центральної та Східної Європи. Якщо подивитися, що говорилося на саміті і яка реакція була у Берліні на інтерв’ю французького лідера, то стає ясно: Німеччина відтепер – країна східного флангу НАТО. Звичайно, Німеччина поважає Францію як союзника. Але Берлін, як і країни Центральної Європи і Балтії, дуже хоче, щоб США залишилися в Європі. Крім того, ФРН з великою повагою ставиться до інтересів безпеки своїх східних сусідів, тому що все ясніше розуміє: без Польщі чи Литви, насправді, неможливо забезпечити безпеку самої Німеччини. Так що ця лінія розколу всередині НАТО між Західною і Східною Європою, на мій погляд, йде в минуле.
Німеччина відтепер – країна східного флангу НАТО
На зустрічі в Лондоні Польща і країни Балтії отримали й інший важливий сигнал: турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган відмовився від своєї ідеї накласти вето на так званий план обороні Балтії і Польщі, якщо альянс не визнає терористами діють в Сирії курдські Загони народної самооборони (YPG). Цей план — по суті оновлена оперативна концепція того, як НАТО буде захищати балтійські країни в разі загрози. Будь-який такий план повинен бути схвалений політичними лідерами, і зустріч у Лондоні стала приводом, щоб підвести підсумок цього процесу. Ердоган їхав у столицю Великобританії зі схожою проблемою – штаби НАТО розробили і план оборони Туреччини (куди входить курдське питання і загальна безпека). Обидва плану отримали схвалення, а Ердоган послухав головного аргументу колег: не можна брати в заручники своїх союзників.
Природно, це зовсім не означає, що Кремль відступить у своєму тиску на країни Балтії. Швидше за все, у своїй грі він буде тепер менше ставити на Макрона, який, як показав саміт, не зміг «розгойдати човен» НАТО. Путін же, як відомо, поважає сильних і успішних. В цьому плані Ердоган, який збив російський військовий літак, не боїться США і купує у Росії комплекси ППО С-400, в очах Москви, як і раніше виглядає більш серйозною і впливовою фігурою – справжнім чоловіком. Крім того, Росія поважає Туреччину як гравця на Близькому Сході. Думаю, Путін ще спробує використовувати Ердогана для підриву єдності НАТО.
Путін буде менше ставити на Макрона і спробує використовувати Ердогана
«Підривну» діяльність Москви та все більша концентрація озброєнь у східного кордону НАТО знайшли пряме відображення в підсумковій декларації зустрічі в Лондоні. Сьогодні головну свою загрозу НАТО бачить саме в Росії, а не в Китаї, який, незважаючи на зростаючу військову і технологічну міць, а також міцніючий авторитаризм, все ж поки не анексував чужі території і не використовує війну як засіб досягнення політичних цілей.