Президент Таджикистану Емомалі Рахмон прагне не відставати від колег по пострадянському простору і готується реалізувати свою версію «транзиту влади». На відміну від Назарбаєва і Путіна, у нього є прямий спадкоємець — син Рустам, і справа лише за тим, як саме оформити передачу формальних повноважень глави республіки, фактично залишаючись «батьком нації». Поки що Рустами Емомалі на прізвисько «великий німий» — мер столиці, але, швидше за все, після березневих виборів до парламенту він займе крісло спікера і стане другою особою в державі. А вже влітку в країні, яка формально є демократичною республікою, може відбутися антиконституційна передача влади та фактичне перетворення в династичну монархію.
Шлях до абсолютної влади
З кінця 1992 року, після збройного захоплення влади і зміщення першого всенародно обраного президента Рахмона Набієва, в країні вже 27 років править Емомалі Рахмон. Спочатку, ще в статусі глави парламенту, він оголосив про ліквідацію посади президента. Зроблено це було без дотримання законних процедур, без референдуму. А причиною тому була відсутність офіційної заяви про відставку з боку Рахмона Набієва, який не бажав йти. Проте незабаром після того, як Набієва знайшли в його будинку задушеним з характерними синцями на тілі, Емомалі Рахмон прийняв рішення відновити пост президента, щоб зайняти її самому.
Коли в 1994 році в Таджикистані вирувала громадянська війна і майже два мільйони мешканців з тодішніх п’яти з половиною бігли в різні країни Емомалі Рахмон провів президентські вибори і виголосив першу з чотирьох президентських клятв — дотримуватися Конституції. Його противники стверджують, що він програв свої перші вибори і що навіть під дулами автоматів його бойовиків з прокомуністичного «Народного фронту» виборці проголосували за колишнього прем’єр-міністра Абдумалік Абдуллоджанова. Так чи інакше, в результаті супернику Рахмона довелося бігти з країни.
Всякий, хто відкрито заявляв про свої президентські амбіції чи був у них запідозрений, ставав смертним ворогом Рахмона. Щонайменше двоє надовго сховані за грати за надуманими звинуваченнями: лідер демпартії, колишній глава «ТаджикГаза» Махмадрузи Іскандаров і колишній міністр промисловості, творець партії «Новий Таджикистан» Зайд Саїдов. Вони були запідозрені президентом намір скласти йому відкриту конкуренцію.
Всякий, хто відкрито заявляв про свої президентські амбіції чи був у них запідозрений, ставав смертним ворогом Рахмона
Наявність у ст. 6 Конституції категоричної заборони узурпації влади не завадило Емомалі Рахмону підписати 25 грудня 2015 року закон «Про засновника світу і національної єдності — Лідера нації». У ст. 65 Конституції була внесена поправка, яка дозволяє «Лідеру нації» бути президентом необмежену кількість разів і правити довічно.
Вундеркінд
Але виявилося, що у Рахмона були інші плани. 22 травня 2016 року за його ініціативи відбувся референдум, який узаконив зниження вікового порогу для кандидата в президенти з 35 до 30 років.
Частина спостерігачів припустили, що Рахмон готує в наступники свою дочку Озоду, зробивши її головою адміністрації президента і сенатором, — але тепер вже очевидно, що поправки до Конституції були проведені спеціально під Рустами Емомалі, яким до моменту чергових президентських виборів восени цього року, виповниться 32 роки.
Рустами Емомалі зробив стрімку блискучу кар’єру, у демократичній країні вона свідчила б про неабиякий талант. Але в Таджикистані це кар’єра молодого генерала, не прослужив ні дня, кар’єра юного управлінця з заочним дипломом, а слідом — успішного керівника митниці, де тільки по одному напрямку виявляється близько 200% контрабанди, і нарешті — голови агентства по боротьбі з корупцією, при якому Таджикистан був визнаний однією з найбільш корумпованих країн світу (153 місце із 180 за версією Transparency Int.).
Зараз Рустами Емомалі — мер Душанбе, і цензори на державних каналах телебачення (інших просто немає) строго стежать, щоб в ефір не потрапив його голос. Очевидці кажуть, що Рустами Емомалі не успадкував ораторських якостей Емомалі Рахмона. На прес-конференції та зустрічі з журналістами він завжди посилає своїх заступників, тому в журналістських колах прозваний «великим німим».
Тепер, однак, мер Душанбе Рустами Емомалі офіційно висунутий від партії свого батька, Народно-демократичної партії Таджикистану (НДПТ), в члени міської ради. Рустами належить подолати свою сором’язливість, адже його чекає високий пост, на якому доведеться багато говорити, — він стане спікером верхньої палати парламенту.
План Рахмона заснований на тому, що, згідно Конституції Таджикистану, 25 з 33 сенаторів верхньої палати — міллі Меджлісі (Національна Рада) — обираються в обласних, міських і районних радах. Три тижні тому НДПТ офіційно заявила про висунення Рустами Емомалі у депутати міськради. Таким чином, йому відкривається шлях у верхню палату парламенту. Його нинішній мандат депутата душанбинского міськради закінчується 1 березня. Ставши тепер вдруге, син президента з цього трампліну зможе потрапити в сенат через декілька тижнів. 1 березня він кандидата правлячої НДПТ перетвориться в депутати міськради, а вже 27 березня пройдуть непрямі вибори у верхню палату — міллі Меджлісі.
Джерела The Insider у владних колах вважають потрапляння сина Рахмона у Верхню палату і обрання його спікером справою вирішеною. За їх повідомленнями, ще в кінці 2019 року адміністрація президента Таджикистану розіслала секретний лист до відомства про «всебічну підтримку на виборах кандидата від НДПТ».
У владних колах вважають потрапляння сина Рахмона у Верхню палату і обрання його спікером справою вирішеною
Таким чином, за дев’ять місяців до президентських виборів Рустами Емомалі стає другою особою держави. До президентських виборів в листопаді йому 32 роки. Спостерігачі вважають, що вже влітку Емомалі Рахмон може подати у відставку з поста президента і відійти на заздалегідь підготовлену позицію довічного Лідера нації. Тоді Рустами Емомалі в якості голови верхньої палати стає в. о. глави держави і висувається від НДПТ на пост президента.
Протокол «32-20»
Тепер, нарешті, став ясним сенс шифру сумно відомого секретного протоколу «32-20», прийнятого на засіданні спеціального блоку уряду 24 листопада 2011 року. Саме тоді Емомалі Рахмон дав старт зачистки політичного поля від опозиції перед операцією «Спадкоємець». На думку ряду спостерігачів, номер протоколу «32-20» був обраний не випадково. 32 роки — це вік Рустами Емомалі напередодні президентських виборів 2020 року.
Мова в документі йшла про перелік вказівок президента вузькому колі довірених осіб, у тому числі керівників спецслужб за фактично розгрому опозиції. Наприклад, другий пункт протоколу доручав МВС, Держкомітету з національної безпеки, Генпрокуратурі, Комітету у справах релігії у співпраці з органами місцевої влади та із залученням можливостей підприємців та активістів махаллей (громад) «скласти місцеву карту політичної активності, взяти на постійній основі під контроль діяльність Партії ісламського відродження (ПІВТ), зокрема її лідерів і керівників підрозділів, вжити заходів щодо складання повного списку членів цієї партії, встановити їх точне місце проживання та вжити заходів щодо зниження числа їх членів і послідовників». Третій пункт протоколу наказував «вживати заходів для виявлення людей, які брали участь у мітингах 1992 року, включаючи адреси їх місця проживання». У шостому пункті державному раднику Президента Фаттоеву і відповідним структурам було наказано «вжити заходів для публікації у ЗМІ матеріалів, у яких на основі слів і поведінки керівництва ПІВТ розкриваються їхні протиправні дії».
Документ викликав в опозиційних колах ефект вибуху бомби. Докладний аналіз протоколу «32-20» зробив відомий адвокат і правозахисник Нуриддин Махкамов. В квітні 2012 року він опублікував у своєму відкритому листі, де кваліфікував дії керівників країни як антиконституційні і зажадав від них пояснень.
Після тривалого мовчання генпрокуратура заявила, що «Протокол 32-20 не має підстав». Махкамов був заарештований, звинувачений в екстремізмі і у вересні 2016 року засуджений на 23 роки. З тих пір протокол кілька разів публікувався в Інтернеті, але потім, мабуть, під тиском влади Таджикистану — зникав, як це сталося, наприклад, на сайті російського телеканалу «Зірка». The Insider знову робить його надбанням громадськості.
Зачистка суспільства перед операцією «Спадкоємець»
За 27 років правління Емомалі Рахмон розправився з усіма основними силами, які могли претендувати на дотримання демократичних правил політичної конкуренції. Нападу і отруєння, багаторічні терміни у в’язниці, тортури, розправи з лідерами опозиції вже в тюрмах. Спочатку під репресії потрапило популярне у інтелігенції і в народі рух «Растохез», потім Демпартія, слідом салафіти і їх супротивники — Партія Ісламського відродження Таджикистану (ПІВТ). У 2019 році Рахмон обрушився на шиїтів, і вже в самому початку 2020 року зазнали переслідувань і арештів таджицькі випускники арабських і пакистанських медресе і університетів. Як повідомляють наші джерела, в кінці січня справа дійшла до арештів і тортур представників суфійських орденів в Таджикистані. За останніми офіційними даними, заарештовано 113 чоловік, але в реальності число тих, хто піддався допитам, в рази більше і може досягати 1000 осіб. За свідченнями деяких з них, більшість після допиту відпускають, оскільки затриманих ніде містити всі ізолятори переповнені. При цьому спецслужби настійно рекомендують не залишати будинки, мовляв, «ми вас викличемо». Серед затриманих — десятки викладачів вузів, студентів, а також журналісти. Зокрема, повторному за останній час арешту піддався відомий молодий журналіст-аналітик Далер Шаріпов. (Про те, як Росія допомагає викрадати таджицьких опозиціонерів читайте в матеріалі «У бізнес-класі з мішком на голові. Як Росія викрадає таджицьких опозиціонерів і видає режиму Рахмона»).
Кожна з зазнали репресивних заходів груп мала певну вагу, і разом вони складають строкате і роз’єднане суспільство Таджикистану. Режим Рахмона всіма силами демонструє, що в суспільній підтримці він не потребує і конкурентних виборів чекати не варто. По суті Таджикистан повинен з республіки перетворитися в династичну монархію.
Темур Варіння, таджицький журналіст, Франція