Президент Володимир Путін призначив на посаду міністра економічного розвитку Максима Орєшкіна, який раніше обіймав посаду заступника голови Мінфіну. Орешкіну 34 роки. У 2004 році він закінчив магістратуру ВШЕ за напрямом «Економіка». Після навчання працював економістом, потім став завідувачем сектором Центробанку. До 2010 року дослужився до керуючого директора в Росбанке. Після цього два роки керував аналітичним блоком по Росії та СНД Credit Agricole, а в 2012 році став головним економістом «ВТБ Капіталу». У 2013 році Орєшкіна призначили директором департаменту довгострокового стратегічного планування Минфинана. А вже в березні 2015 року він став заступником міністра фінансів. У січні цього ж року Орєшкіна включили до резерву управлінських кадрів, які перебувають під патронажем президента.
The Insider згадує ключові висловлювання Максима Орєшкіна, що ілюструють його світогляд.
Головна проблема — довіра до інститутів влади
«Головна проблема полягає у відсутності системного довіри населення до інститутів влади. Вона, звичайно ж, має коріння в минулому, проте вже в цьому столітті — в буремні роки, коли існували всі передумови для формування такого системного довіри, — прогресу, на жаль, досягнуто не було.
Системне довіра — це не питання довіри до конкретних персоналій, яке історично високо в Росії. Швидше можна сказати, що як раз часте персоналізоване та несистемне поведінку ключових людей в російської влади веде до формування атмосфери системного недовіри до влади в цілому. Скільки випадків розв’язання питань у «ручному» режимі, обіцянок конкретним людям або компаніям, що даються під впливом швидкоплинних ситуацій, можна згадати за останні роки?
На жаль, перевагу ключовими фігурами в російської влади віддавалася саме формування персонального довіри з боку населення (адже ж приємно бути популярним). При цьому формування інститутів, які могли б стати основою системного довіри до влади, приділялося мало уваги».
banki.ru 15.07.2009
Нинішній шок важче шоку пізнього СРСР
«Насправді шок, який зараз має Росія, більше, ніж шок, який СРСР відчував в 1980-е рр. Тоді теж ціна на нафту впала в два рази, в період з 1986 по 1989 рр. порівняно з першою половиною 1980-х роках, але тоді СРСР валютні втрати багато в чому закривав залученням кредитів західних банків під поставки продовольства та інших товарів, і, тим самим, шок для платіжного балансу зменшував. Рівень життя впав і в результаті на початку 1990-х стали дуже болючі і важкі реформи».
«Ведомости», 22.12.2015
Або зростання, або споживання — разом не вийде
«Мінфін хоче, щоб люди були щасливі. Ми не політики. Наше завдання — показати: ось рішення, у нього є плюси і мінуси, ось інше рішення — у нього інші. Рішень тільки з плюсами не існує. Хочете зростання — будь ласка, високе споживання тут і зараз — будь ласка. Але всі разом і відразу не вийде. Чудес не буває».
«Комерсант», 01.02.2016
Витрати скорочувати, а не збільшувати податки
«Нам потрібна консолідація бюджету. Світовий досвід показує, що є два шляхи – заходи щодо збільшення податків або скорочення витрат. Якщо йти по шляху скорочення витрат, то ефект для економіки може бути навіть позитивним. Приватний попит через більш м’яку грошово-кредитну політику може це компенсувати. Збільшення податків призводить до економічного спаду, а ефект на бюджет може бути не таким вже позитивним, як здається. Але однозначно в плані доходів необхідно працювати над питанням адміністрування».
ТАСС, 22.06.2016
Кращий приклад для нас — Норвегія
«Потрібно, звичайно, прагнути до кращого світового досвіду. Це, мені здається, країна Норвегія, яка ось весь цей період високих цін на нафту пройшла, ізолювавши свою економіку від надлишкових нафтогазових доходів. Тому зараз вони не зазнають будь-яких серйозних проблем. Так, у них є проблеми в нафтовій галузі, які сповільнили зростання норвезької економіки, але все, що стосується секторів за межами нафтової галузі, там економіка почувається цілком непогано. Цей досвід треба переймати, але зрозуміло, що його не перейняти за півроку, його не перейняти за рік, це питання 3-4 років».
«Вести» 18.06.2016