6 серпня 2014 року президент Володимир Путін підписав указ про заборону ввезення продовольства з Євросоюзу, Канади, США, Норвегії та Австралії. Указ став відповіддю на економічні санкції, введені Заходом щодо РФ. Під обмеження потрапили імпортні сири, молочна продукція, м’ясо, ковбаси, риба, овочі, фрукти. Російські ЗМІ повідомляють про втрати європейських ринків від цих обмежень, але статистика говорить про зворотне: за попередній рік дії продэмбарго експорт продовольства з країн ЄС зріс з 455,1 млрд до 482,5 млрд євро, а загальний аграрний експорт з Європи в 2016 році досяг рекордного показника в 131,1 млрд євро. Крім того, заборонені до ввезення в Росію товари, як і раніше потрапляють на вітчизняний ринок — в тому числі і через треті країни. За даними Росстату, за три роки різко зросли ціни на всі види продовольства: найсильніше — на фрукти (+60%), а найменше — на свинину (+23%). В результаті сповільнилися інвестиції в сільське господарство. Міністр економіки Росії в 1992-1993 рр., член Комітету громадянських ініціатив Андрій Нечаєв розповів The Insider, які підсумки перших трьох років імпортозаміщення і що чекає Росію після введення нових санкцій з боку США.
Цілком очевидно, що російська економіка переживає системну кризу, і санкції лише погіршують ситуацію, але не є першопричиною. Точно так само, як антисанкции десь поліпшують ситуацію, але не можуть її кардинально змінити. Безумовно, в ряді галузей, таких, як птахівництво, АПК і виробництво продуктів харчування — яких безпосередньо торкнулися антисанкции, певне імпортозаміщення сталося.
Важко сказати (таких досліджень ніхто не проводив), наскільки це ефект адміністративних обмежень в рамках так званих антисанкций, і наскільки — масштабної девальвації рубля в кінці 2014 року, коли автоматично вітчизняні товари, у тому числі продукти харчування, стали більш конкурентоспроможними по відношенню до імпорту просто за рахунок чисто цінового фактора.
Вже ні для кого не секрет, що російський сир – це не сир, а сирний продукт з великим вмістом пальмової олії.
Як любить жартувати один мій приятель-фермер — для того, щоб з’явилася нова корівка і вона дала молоко, має пройти 2,5–3 роки просто з біологічних причин, і ніякими законами, указами і навіть грошима цей термін змінити неможливо. Тому там, де були ці доробки або технологічний цикл досить короткий, ефект імпортозаміщення більше. Я не випадково згадав корівок: якщо ми говоримо про ключових продуктах харчування, з тієї ж яловичині або по молоку ніякого позитивного ефекту контрсанкций практично немає, або ж він проявляється в помітному зниженні якості продуктів харчування. Вже ні для кого не секрет, що російський сир – це не сир, а сирний продукт з великим вмістом пальмової олії. Це така оборотна сторона імпортозаміщення – просто різко знизилася якість продуктів за деякими параметрами.
В умовах відсутності конкуренції з європейськими товарами ціни в магазинах продовжують зростати — це інша, ключова сторона, що відбувається. Чому я почав з того, що російська економіка переживає системну кризу, кризу тієї моделі розвитку, яка була обрана в середині нульових років? Це курс на одержавлення економіки, виключно на сировинний експорт, на придушення конкуренції і колосальне адміністративно-корупційний тиск на бізнес — звичайно, формально ніхто це в якості цілей не проголошував, але фактично це так. І, відповідно, коли у вас немає або не розвинена конкурентне середовище, то той же інфляційний ефект девальвації набагато більше, ніж можна було б очікувати за часткою імпортних товарів на тому ж споживчому ринку. Вітчизняні виробники не стільки займають нішу, яку звільняють імпортні товари, скільки просто підвищують ціни слідом за цінами імпортних товарів, частково справедливо посилаючись на те, що і у їх продуктів імпортні компоненти, сировина, технології, обладнання і так далі.
І другий істотний момент: крім того, що є деякі технологічні цикли, необхідні для того, щоб забезпечити імпортозаміщення в тому ж тваринництві, важливо, що люди повинні бути готові в нього інвестувати. А відсутність сприятливого підприємницького клімату, відсутність довіри до економічної політики влади в цілому призводять до того, що інвестують вітчизняні підприємці вкрай неохоче. І цей негативний ефект набагато сильніший. Тобто всякого роду адміністративними обмеженнями і девальвацією ви створили потенціал для імпортозаміщення. Але для того, щоб він реалізувався не тільки підвищенням завантаження діючих потужностей, але і створенням нових, повинен бути сприятливий підприємницький клімат, а його немає. Ми з другого півріччя 2008 року спостерігаємо стійкий відтік капіталу з Росії.
Щоб імпортозаміщення стало реальним, не хочеться повторювати всі ці ліберальні мантри, але треба зробити той широкий і відомий набір заходів, який призведе до створення сприятливого підприємницького клімату, захищеної власності. Незалежний суд, нормальне податкове адміністрування, зниження корупційного тиску на бізнес і так далі. Без цього ні імпортозаміщення, ні серйозного економічного зростання, пов’язаного з ним, в країні не відбудеться, мені це абсолютно очевидно.
У ситуації, коли економіка переживає системну кризу, зовнішні санкції не так сильно впливають на нинішню стагнацію. Вони лише поглиблюють проблеми — в якихось областях більше, якісь менше. Той факт, що для нас практично закрився західний ринок капіталу, призвів до того, що різко скоротилися позики дешевих грошей, вкладення в модернізацію, проте в цілому можна сказати, що російська економіка адаптувалася до цього.
Частково за рахунок зниження золотовалютних резервів ЦБ, за рахунок масштабної девальвації, яка призвела до скорочення імпорту, до цього нового режиму Росія підлаштуватися, хоча негативні наслідки очевидні. Що стосується нових американських санкцій, поки вони є тільки заявкою: створені законодавчі засади для нових обмежень, але поки Мінфіну США лише дано доручення вивчити питання про заборону вкладень у російські державні цінні папери, акції держкомпаній і держкорпорацій. Формально нові правила ще не діють.
Якщо ці заходи дійсно будуть реалізовані і закон почне працювати на практиці, то це буде серйозним ударом по російському борговому ринку, це знизить можливість Мінфіну фінансувати дефіцит бюджету за рахунок запозичень. Відповідно, велике навантаження піде на внутрішній ринок. У свою чергу, різко погіршаться інвестиційні умови для приватних компаній. Зрозуміло, що коли на ринок виходить такий гравець, як Мінфін, де-факто державний бюджет, то всім іншим доводиться потіснитися.
Умови кредитування, умови запозичень для приватних компаній стануть гірше, якщо реалізується вся ця ланцюжок зв’язків. Звичайно, ми будемо мати справу з серйозними наслідками — не завтра, не післязавтра, але рано чи пізно вони дадуть про себе знати. Наприклад, у нафтовидобутку, оскільки санкції вводять додаткові обмеження на інвестування та на постачання технологій.
При цьому у європейців є своя, відмінна від американської точка зору на те, як ці санкції спрацюють і наскільки жорстко їх будуть проводити в частині російських постачань газу. Буде згорнуто або реалізований «Північний потік-2»? Це чисто політичний проект, він в реальному комерційної діяльності «Газпрому» великого значення не має, це просто спосіб обійти Україну і тим самим поставити її на коліна. Але є ймовірність, що будуть введені обмеження на імпорт російського газу і його почнуть заміняти американським скрапленим — але його виробництво і транспортування дорожче, тому невідомо, чи підуть на це європейці . Це рішення виллється в дуже сильний удар по Газпрому, а як наслідок, і по російському бюджету.
Немає сумнівів, що Трамп цей закон не може спустити на гальмах, тому що в документі є норма прямої дії. У американського президента зараз дуже складне внутрішньополітичне становище, тиск на нього велике, а особливі відносини Трампа з Росією — один із важелів цього тиску. Чесно кажучи, думаю, йому просто не до Росії — наша країна для нього точно не пріоритет №1 і в позитивному, і в негативному сенсі.
У мене не було ні тіні сумніву, що чисто політично Трампа набагато важливіше просто зберегтися в ролі президента, розібратися з тими внутрішньополітичними проблемами, які йому створив американський істеблішмент, і якщо йому треба буде для цього пожертвувати Росією, він легко це зробить.