На тлі заяви Дональда Трампа про готовність ввести тарифи на $500 млрд китайського імпорту в рік, китайський юань по відношенню до долара девальвувався на 8% з квітневих піків, причому в основному падіння відбулося в липні. Почалося навесні протистояння США і КНР і не думає вщухати. Навпаки — поряд з торговими обмеженнями посилюється політичне напруження. Торгова війна між США і Китаєм — тільки вершина айсберга. Вашингтон планомірно ізолює Пекін і в інших сферах, а китайська економіка вже відчуває на собі ефект торговельних обмежень.
На початку липня Японія заявила про відправку новітнього вертольотоносця «Кага» для моніторингу Південно-Китайського моря, який Пекін вважає своїм. Навряд чи ці дії обходяться без санкції США. Міністр оборони США Джим Мэттис, нещодавно відвідав Пекін, заявив про неприпустимість мілітаризації Південно-Китайського моря, проведеної КНР. Одночасно Малайзія оголосила про заморожування залізничних проектів в рамках китайської стратегічної інфраструктурної програми «Один пояс, один шлях». До антикитайською кампанії приєднався і Тайвань, який звинуватив КНР в спробах крадіжки інтелектуальної власності в області виробництва напівпровідників. США також готуються до спільних військових навчань з Тайванем і продажу Тайбэю зброї.
Навіть недавня зустріч Дональда Трампа і Володимира Путіна в Хельсінкі, як зазначає голова European Council on Foreign Relations Марк Леонард, була сприйнята в Пекіні як спроба США зіграти в «Генрі Кіссінджера навпаки». У 1972 Кіссінджер налагоджував відносини з КНР з метою ізоляції СРСР, зараз, можливо, діалог з Росією йде в пику Китаю.
З іншого боку, у Китаю поки не все ладиться. Відповідальний за економіку віце-прем’єр Лю Хе і його команда намагалися схилити ЄС до альянсу Китаю і Європи проти США —хоча б у вигляді спільної апеляції до СОТ, спрямованої проти американських торгових обмежень. Пекін хотів би закріпити цю позицію за підсумками недавнього китайсько-європейського саміту 16-17 липня в Пекіні. На жаль, європейці, як і слід було очікувати, не пішли на такі різкі зміни у своїй традиційній політиці. У спільному комюніке за підсумками саміту Сполучені Штати навіть не були згадані, зате в документі йдеться про проблеми охорони інтелектуальної власності (європейські компанії самі страждають від китайського протекціонізму та інших витівок, так що Трамп, будь він більш досвідченим дипломатом, міг би утворити єдиний американо-європейський альянс проти Китаю).
Між тим ставки в торговельній війні з США збільшуються. 20 липня Трамп заявив про готовність ввести тарифи на $500 млрд китайського імпорту в рік, тобто фактично на весь імпорт з Китаю. Офіційно Китай не реагував на цю останню загрозу, проте поведінка китайської валюти, юаня, саме по собі красномовно.
Девальвація юаня до долара перевищила 8% з квітневих піків, причому в основному падіння відбулося в липні. Очевидно, що юань в результаті приєднався до «девальваційної лізі» (бразильський реал, індійська рупія, індонезійська рупія, турецька ліра) валют країн, що розвиваються, які зазнали на собі зміцнення долара і зростання вартості доларового кредитування через зростання ставки ФРС ще навесні. В якійсь мірі це терпимо для китайської економіки, так як девальвація пом’якшує наслідки торговельних обмежень з боку США.
Девальвація юаня по відношенню не до долара, а до кошика валют поки не настільки значна і фактично тестує нижню межу по відношенню до кошика за березень—серпень 2017-го. Якщо девальвація зупиниться на поточному рівні, вона може бути інтерпретована як компенсація зростання долара по відношенню до інших валют.
З іншої точки зору, це можна розцінювати як повернення до рівня фіксованого курсу під час першої зупинки зростання юаня у відповідь на світову кризу 2008-го. Тоді фіксований курс протримався до кінця 2010-го, а потім юань знову став зміцнюватися аж до 2015-го.
Поки слабкість юаня ніяк не вплинула на відтік капіталу (хоча потрібно дочекатися даних за липень). Тим не менш, подальша девальвація загрожує скороченням золотовалютних резервів в країні і очікування жорсткої посадки ” китайської економіки, як це вже відбувалося в 2015-16 роках
Деяким аналітикам поточна китайська ситуація нагадує девальвацію рубля в кінці 2014-го, після того, як майже вдвічі впали ціни на нафту. Проте для Китаю девальвація поки носить превентивний характер, а зовнішній шок навряд чи буде порівнянний з російським за масштабом. Все не так погано. Але однозначно і не добре — відтоку капіталу з Китаю поки немає, але, як зауважують в Goldman Sachs, паралельно відбувається відтік капіталу з усіх інших ринків, що розвиваються в Азії, хоча і в не дуже великих масштабах. І все ж примари 1997-го (а в іншій інтерпретації — 2008-го) стають більш виразними.
Олександр Зотін — старший науковий співробітник ВАВТ