Біля стін Петропавлівської фортеці регулярно знаходять могили з останками розстріляних. Останки виймають, намагаючись не привертати особливої впливу. Ніяких пам’ятників і хрестів не встановлюється, щоб не зіпсувати прекрасний вид на панораму фортеці. Кістки завжди осягає одна і таж доля: вони, як непотрібний мотлох, роками стоять у ящиках на полицях, тому що ні місто, ні музей не виділяють кошти на експертизу і не вирішують питання з перепохованням.
Перші останки розстріляних на території фортеці археологи знайшли ще в 1989 році, спочатку — тільки чотирьох осіб, у 2007 році знайшли ще двох, в 2009-му була відкрита велика могила з останками 17 убитих. Археологи припустили, що в ній лежать не тільки юнкери і молодші офіцери, але і, можливо, великі князі: Павло Олександрович, син Олександра II, Дмитро Костянтинович, син великого князя Костянтина Миколайовича, Микола і Георгій Михайловичі, сини великого князя Михайла Миколайовича. Припущення не підтвердилися. За ці роки археологи знайшли останки понад 200 осіб.
Місце страт
У в’язницю Трубецького бастіону та гаупвахти фортеці, що знаходилися в руках більшовиків, першими надійшли заарештовані міністри Тимчасового уряду. Але не тільки вони.
У 1918 році Петропавлівська фортеця увійшла в систему в’язниць ВЧК. За архівними даними, вже взимку проводилися масові розстріли, в тому числі і мирних громадян — заручників. Про це повідомляють офіційні звіти про розстріли, про них же тоді ще повідомляли газети. У Петропавлівці знаходилася так звана ліквідаційна в’язниця. У списках ВЧК значаться 520 заарештованих. За даними історика Сергія Мельгунова, з 1917 по 1920 рік у фортеці могло бути розстріляно майже 1200 осіб, яких ховали від кріпосної стіни до спуску до води.
«Як зараз живо пам’ятаю, – писав у спогадах В. М. Ляпін, член Трійки по проведенню червоного терору в Петрограді, – коли ми, група активістів-керівників партійної і радянської організації, поїхали в Петропавловську фортецю, захопивши з собою кілька заарештованих, зокрема одного петербурзького поліцмейстера з тим, щоб там самим безпосередньо зробити розстріл. Але, приїхавши в Петропавловську фортецю, Трубецькой бастіон, охорони з’ясувалося (так!) що могили для передбачуваних до розстрілу не підготовлені і ще якісь дрібні формальності нам завадили зробити в той момент самим розстріл».
За визнанням Ляпіна, на нього покладалося завдання складати списки. В основу цієї роботи були взяті реєстраційні списки офіцерів і т. п. осіб. «Я пригадую, що наші заарештовані поділялися на кілька груп. Одні прямували на баржу та інші подібні місця, інші вирушали в Петропавлівську фортецю, в ліквідаційний Трубецькой бастіон, де були заповнені всі камери тими, хто повинен бути розстріляний»
За спогадами містилися в бастіоні, арештанти, які прибули в Петропавловську фортецю, не завжди доходили живими до камер, – солдати охорони з ними розправлялися по дорозі.
30 січня 1919 року в Петропавлівській фортеці розстріляли як заручників 4-х великих князів Романових, людей різних політичних поглядів, яких об’єднувало одне – у них текла царська кров. Великий князь Дмитро Костянтинович – монархіст (останній власник Палацу в Стрельні, який встиг передати новому державі), Великий князь Павло Олександрович, син Олександра II, меценат, прихильник конституційної монархії (його марно намагався врятувати від розстрілу М. Гіркий), Великий князь Георгій Михайлович далекий від політики Найясніший директор Російського музею Імператора Олександра III в Петербурзі, нумізмат, Великий князь Микола Михайлович, голова Імператорських Російських Історичного і Географічного товариств, відомий ліберальними поглядами історик, член французької Академії. Всі вони, як члени царської династії, могли претендувати на престол, і тому на них йшла справжнє полювання. Останні хвилини життя вони були разом. Троє з них прославлено Російської Зарубіжної Церквою, над четвертим висить звинувачення в масонстві, нічим серйозним не підтверджене. Не виключено, що останки великих князів Романових також знаходяться в знайденої братській могилі. Вдова Великого князя Павла Олександровича Ольга Валер’янівна Палей писала у спогадах, що, як їй розказував тюремний лікар, великі князі були кинуті в яму, де вже лежали тіла 13 людей… В червні 1999 року великі князі були реабілітовані посмертно.
Археологічні розкопки
Відомо, що в 20-30-х роках вздовж зовнішньої стіни Петропавлівки в цьому місці був побудований ряд сараїв, складів, в тому числі і для потреб Монетного двору.
На фотографіях з розкопок археологів чітко видно залишки цегляних фундаментів, буквально врізаються в могили. Мабуть, будівельники і тоді знаходили кістки — і просто перекладали їх куди доведеться.
За оцінкою археологів, людей не розстрілювали саме тут: убитих привозили з фортеці, у могили скидали трупи. У всіх убитих чітко видно кульові отвори — стріляли зазвичай в голову. Потім добивали: били прикладом ще живих, дострілювали. Іноді прямо в могилі. Судячи з того, що гільз від гвинтівок знайшли мало, в основному від пістолета, розстріли могли проводитися в приміщенні.
У кожному похованні по кілька чоловік. Та й могилами це назвати, по суті, не можна: просто ями, в які трупи звалювали абияк, а не укладали в ряд, як прийнято в братських похованнях. Схоже, кати поспішали і абсолютно не церемонилися: у невелику яму розміром з двоспальне ліжко утрамбували майже 30 осіб. Щоб помістилося більше, їх укладали дуже щільно — тому зламані ноги, руки…
Зараз черепа і кістки розкладені по окремих коробках, в кожній — одна людина. Але належність частини останків не визначена: потрібні антропологічні дослідження. Залишки одягу, взуття розкладені в окремому приміщенні.
— Ось чоловічий чобіт, швидше за все — офіцерський, — говорить археолог Дмитро Григор’єв. — Хоча в чоботях ходили всі — і священики, і купці. Ось жіноча туфелька — дивіться, каблучок видно. Антрополог з Москви подивився і відразу визначив: явно молоді дівчата розстріляні, років за 20, не більше. На одній гребінь зберігся, волосся, зібране в зачіску. Але ніяких документів, ніяких особистих речей — лише кілька хрестиків…
Серед виявлених предметів археологи знайшли ортопедичний чобіт: судячи по залишках — молодий чоловік, одна нога понівечено. Приїжджий антрополог припустив, що це міг бути чоловік, який отримав поранення на фронтах Першої світової війни. Такі деталі, як вважають археологи, допомагають знаходити нащадків, родичів розстріляних. У похованнях виявлені фрагменти форменого одягу, кітеля: серед розстріляних могли бути офіцери. Але є і літні чоловіки, і зовсім старенькі, і люди середнього віку, багато жінок. Останків дітей немає ні в одному з поховань: мабуть, дітей або відправляли в дитячі будинки, або просто виганяли на вулицю.
— Було б правильно провести комплексні археологічні дослідження по всьому березі, від Іоанівська до Кронверкского мостів, — вважає археолог Дмитро Григор’єв. — Адже тут, де так люблять наші городяни засмагати влітку, де знаходиться вертолітний майданчик, — фактично величезна братська могила.
За матеріалами
http://www.yaplakal.com/forum2/topic689556.html
http://decalog.livejournal.com/220046.html
https://www.novayagazeta.ru/articles/2014/04/19/59278-ctrelyali-obychno-v-golovu