За останні два тижні в Москві майже вдвічі зросла кількість звернень в поліцію і лікарні з ножовими пораненнями. Майже всі випадки – побутові: між собою сваряться родичі і сусіди, кожен третій при цьому п’яний, іноді це спроби суїциду. На думку психотерапевтів і психологів, оскільки люди реагують на введений в місті режим самоізоляції, епідемію коронавіруса і регулярні погані новини.
Як з’ясував The Insider, за дні тижня з 9 по 23 квітня в Москві було зафіксовано 68 повідомлень про ножових пораненнях. Для порівняння, за аналогічний період в березні (два тижні з 13 по 26 березня) їх було тільки 35. Майже всі випадки сталися на побутовому ґрунті – потерпілих забирали з власних квартир і з сходових клітин, кожен третій випадок поножовщини пов’язаний з вживанням алкоголю. Велика частина нападників (¾ від всіх випадків) – це чоловіки.
При цьому якщо сусіди пишуть один на одного заяви в поліцію і просять притягнути винуватця до відповідальності, то родичі частіше стверджують, що ножові поранення вони завдали собі самі або їх порізали «невстановлені особи», а іноді вигадують і більш витончені виправдання, наприклад звинувачуючи кур’єрів.
У результаті історії виходять не дуже правдоподібні. Так, вночі 17 квітня в НДІ імені Скліфосовського доставили 26-річного Євгена Сафонова з ножовим пораненням. Він стверджував, що ввечері пив алкоголь зі своєю подругою Катериною Полысаловой. В якийсь момент дівчина схопила ніж і стала намагатися себе порізати, Сафонов почав відбирати у неї зброю і випадково «завдав собі ножове поранення грудей». Але заяву в поліцію він писати не став і заявив, що претензій до подруги не має.
31-річний Арбі Умаров, який живе в сталінці на Ленінському проспекті, стверджує, що вдень 18 квітня «незначні порізи на шиї» йому завдав кур’єр з сервісу доставки «Яндекс.Їжа». За його словами, невстановлений чоловіків подзвонив у двері, напав на Умарова, а потім просто втік.
31-річну Ірину Іванову також в Кузьмінках будинку під час сварки зіштовхнув зі стільця наречений Кирило Усанов. Дівчина впала на скляну шафу і осколками порізала спину. А потім «збирала шматки скла руками – і порізала руки», випливає з матеріалів перевірки. Втім, від госпіталізації Іванова відмовилася і просила поліцію не порушувати справу проти її нареченого, і взагалі припинити перевірку за фактом заподіяння їй тілесних ушкоджень. 20 квітня в НДІ Скліфосовського привезли 68-річного Олександра Тализіна з ножовим пораненням грудної клітини». Його дружина стверджує, що чоловік «різав ножем продукти, в процесі різання у нього закрутилася голова і він напоровся грудьми на ніж». 23-річного Андрія Іваненко бригада швидкої допомоги забрала з дому на вулиці Туристська з колото-різаною раною стегна. Він наполягає, що отримав її «від невідомого». З аналогічними поясненнями в лікарні імені Боткіна був госпіталізований 41-річний Олександр Волков, у якого було ножове поранення в живіт.
Чоловік наполягає, що отримав у власній квартирі поранення ножем «від невідомого»
22 квітня в квартирі в центрі Москви в Хоромном тупику неповнолітня онука напав з сокирою на свою бабусю Ніну Чесонкову. Вона вдарила його по ногах і особі. У підсумку бабусю госпіталізували у лікарню, а внучку забрали в психіатричне відділення. Схожий випадок стався в Раменках – під час сварки син напав свою матір Аллу Зав’ялову, вдарив її в груди ножем, а потім намагався покінчити життя самогубством. Деякі випадки закінчилися сумно – 14 квітня Ольга Бабушкіна, вихователь дитячого садка на північному сході Москви, під час сварки вбила свого батька Юрія Елчина, разом з яким жила. Жінка вдарила його ножем в груди.
Почастішали випадки, коли люди «випадково» ріжуть собі зап’ястя. В Кузьмінках 32-річна Зінаїда Домінгес-Досі вдень 19 квітня переконувала лікарів швидкої допомоги, що випивала і «з-за недбалого поводження з ножем випадково перерізала собі зап’ястя». Такі ж пояснення є і в інших справах, де люди «випадково порізали собі зап’ястя» в декількох місцях, іноді на обох руках – наприклад, в справі 30-річного жителя Північного Тушино Григорія Міщенка.
Психологи пояснюють зростання домашнього насильства масової істерією на тлі самоізоляції, кризи та епідемії коронавіруса. За останній тиждень було зафіксовано і пік звернень в кризові центри, розповідають психологи. «Люди знаходяться в самоізоляції будинку, але при цьому у них надлишок негативної інформації, з якою вони не можуть впоратися. Тут і втрата роботи, можлива втрата грошей, епідемія – це все сильно їх злить. Їм потрібна розрядка, яка виливається в агресію», — говорить психіатр Ганна Амбарцумян.
«Поточна ситуація з самоізоляцією та епідемією створила масовий психоз, з кожного «праски» розповідають, як всі вмирають і смерть близько. І цей карантин – люди не розуміють, коли у них буде робота, коли будуть доходи, що є вони і їх діти. Тому люди страшенно злякалися, – говорить психолог Зара Арутюнян. – Багато пар тільки умовно представляють, ким є їх партнер або їх діти, у них немає уявлення, ніж ті живуть. До цього вони зустрічалися вечорами і іноді проводили вихідні разом, а тут вони опинилися замкнені один з одним. При цьому велика частина населення проводить карантин не в розкішних заміських будинках з власними ділянками, а в маленьких однокімнатних і двокімнатних квартирах, де дорослим треба продовжувати працювати, а дітям – вчитися».
Коли у людей накопичується взаємне роздратування, допомагає фізичне навантаження, зазначає Амбарцумян. «Зробив сто присідань, і вже не так хочеться лаятися, – радить терапевт. – А якщо бажання залишилося, то можна додати віджимання по кілька підходів. У будь-якому випадку насильство починається не відразу».
«Завжди є смуга розгону – спочатку людина стає злою, потім починає бити посуд, потім ламати речі і тільки потім застосовує фізичну силу», – додає Арутюнян. При наростанні агресії психолог радить звертатися на гарячі лінії в організації, що підтримують жертв насильства, а в критичних випадках – просто бігти.
Керівник психологічного напрямку центру «Насильству.немає» Тетяна Орлова розповіла The Insider, що на початку квітня до неї, як до психолога, стало надходити менше надходити звернень, а потім число скарг навпаки сильно зросла навіть у порівнянні з періодом до введення самоізоляції. При цьому мова йде про більш важких випадках. Спад на початку був пов’язаний з тим, що жертви насильства виявилися повністю під контролем, їм стало складніше навіть подзвонити в центр. «Установка «терпіти» складалася роками, тисячоліттями, вона є у всіх міфах – всі ці заяви – «милі сваряться, тільки тішаться» і «не виносити сміття з хати». Але насильство – це важке захворювання, його треба лікувати», – говорить Орлова. Люди, які пережили насильство в дитинстві, як правило, потім самі стають або жертвами, або агресорами, з їх травмами треба працювати, а соцпрацівників і співробітників служби опіки треба вчити виявляти насильство в сім’ях. Суспільство вже почала змінювати своє ставлення до домашнього насильства, воно не повинно бути нормою, каже психолог.
За участю Дар’ї Сергєєвої