2018 рік відзначився різким падінням рівня довіри Путіну (з 60 до 39%). І хоча не можна сказати, що протести в цьому році були особливо масовими, зате приводи для них були надзвичайно різноманітними. The Insider підводить підсумки року, згадуючи ті теми, які виявилися найважчими в Росії і викликали громадські протести.
Проти фальсифікації виборів
18 березня 2018 року могло б стати дуже важливим днем в історії Росії, якщо б в цей день пройшли президентські вибори. Виборів в традиційному сенсі цього слова так і не сталося, зате відбулися протести. Після того, як 25 грудня 2017 року ЦВК відмовила Олексію Навальному у реєстрації кандидатом на виборах за незнятої і непогашеної судимості у справі «Кіровлісу», а ні Верховного, ні Конституційний суд не став розглядати скаргу політика на рішення ЦВК, першою акцією протесту 2018 року стала «Всеросійська страйк виборців». Навальний закликав до бойкоту президентських виборів, так як, за його словами, в них бере участь «лише Путін і ті кандидати, яких він особисто вибрав, які не представляють для нього жодної загрози».
Акція була запланована на 28 січня, проте поліція прийшла в московський штаб політика ще за два дні до цього. Були затримані чотири волонтера, які просто вийшли зі штабу. Поліція пред’явила їм претензії в тому, що «вони загубилися». В день акції поліція увірвалася в штаб. Співробітники оголосили, що в московському офісі може знаходитися бомба і відчинили двері болгаркою, коли співробітники фонду відмовилися впустити їх. За підозрою в «мінуванні» затримали провідного каналу «Навальний LIVE» Дмитра Нізовцева, який з ранку перебував у прямому ефірі. Співробітники правоохоронних органів заявили, що в телефоні Нізовцева закладена бомба. Пізніше в той же день у Москві поліція затримала координатора передвиборного штабу Олексія Навального, Сергія Бойка та інших ключових співробітників. У різних містах Росії в акції взяли участь тисячі людей, по всій країні були затримані понад 240 громадян. Ще тисячі людей взяли участь у заході в Москві.
Протести невдоволених результатами виборів продовжилися вже на іншому рівні восени. 9 та 16 вересня у два тури відбулися дострокові вибори губернатора Приморського краю. У другий тур пройшли кандидат від «Єдиної Росії» Андрій Тарасенко та висуванець від КПРФ Андрій Іщенко. При підрахунку 95% голосів з відривом у 6% перемагав комуніст Андрій Іщенко, однак після підрахунку 99% переможцем раптом оголосили єдинороса, за якого особисто агітував Путін. У відповідь Іщенко оголосив безстроковий страйк ошуканих виборців» і закликав жителів потестовать.
17 вересня біля будівлі адміністрації Владивостока пройшов стихійний мітинг проти оголошених результатів виборів голови Приморського краю. Присутні кілька сотень людей заявили, що результати голосування були сфальсифіковані і зажадали їх скасувати. Захід розпочався із спогадів присутніх про те, як в 2008 році на цій же площі розганяв та бив людей, що спеціально прилетів підмосковний ОМОН «Зубр». Однак на цей раз поліція вела себе гранично коректно, лише спостерігаючи за подіями з боку. Іщенко закликав учасників мітингу збиратися біля Білого дому щовечора після роботи в 18 годин до того моменту, поки результати виборів не будуть скасовані.
Вуличні протести тривали кілька днів, і 19 вересня голова комісії ЦВК Елла Памфілова запропонувала вважати результати голосування недійсними та рекомендувала виборчої комісії Приморського краю скасувати результати, що приморський виборчком і зробив на наступний же день.
Повторні вибори губернатора Приморського краю були призначені на 16 грудня 2018 року, але Іщенко відмовився від участі в новому голосуванні, та роль опозиціонерів в цей раз грали нікому не відомі особи. За офіційними даними, т.в.о. голови Приморського краю Олег Кожемяко переміг з результатом 61,88% голосів виборців. Проте пізніше рух «Голос» представило свідчення фальсифікацій в Примор’ї. Вибори в Примор’ї знову вкрадені, перемоги Кожем’яко в першому турі не було, зробили висновок в організації. На цей раз ЦВК заявила, що «порушення на виборах в Примор’ї не могли вплинути на їх результат» і залишила підсумки голосування в силі.
Проти корупції
Найбільша акція проти корупції «Він нам не цар» відбулася 5 травня. Захід було організовано Олексієм Навальним, який закликав громадян виступити «проти корупції, нерівності, цензури і беззаконня». Мерія Москви запропонувала провести ходу прихильників Навального по вулиці Маші Порываевой і мітинг на проспекті Академіка Сахарова, однак такий варіант не влаштував ФБК. Пізніше мерія назвала акцію забороненою.
Акція зібрала десятки тисяч людей по всій країні і була відзначена неймовірно жорсткими діями співробітників правоохоронних органів. Крім того, людей били нагайками «козаки». Як стало відомо пізніше, люди в козачій формі, нападали на учасників акції 5 травня, отримували гроші від московського уряду на навчання розгону мітингів, а їх «отаман» отримав від Собяніна подяку.
Всього на акції в різних містах Росії були затримані понад 1,5 тисячі людей, ще понад 600 — в Москві. Близько 20 журналістів також були незаконно затримані чи постраждали в результаті дій поліції.
Пізніше на організаторів та учасників акції заводили кримінальні справи за безглуздим приводів. Так, челябінські поліцейські в рамках розслідування кримінальної справи про хуліганство знайшли під час обшуку в квартирі в організатора мітингу літературу Свідків Єгови, включену у федеральний список екстремістських матеріалів, і збудували на цьому обвинувачення. А в Красноярську Слідчий комітет порушив кримінальну справу стосовно учасниці акції, яка зачепила поліцейського ногою, намагаючись допомогти втратив свідомість затриманому.
Проти харасменту
У 2018 році по Росії прокотилася широка хвиля суспільного боротьби з харассментом і сексуальними домаганнями на роботі. В кінці лютого телеканал «Дощ» розповів про сексуальні домагання депутата Леоніда Слуцького щодо кількох журналістів, акредитованих у парламенті. Спочатку дві журналістки з парламентської пулу і продюсер одного з російських каналів дали свої інтерв’ю анонімно. Пізніше вони розкрили свої імена: ними виявилися заступник головреда RTVI Катерина Котрикадзе, продюсер телеканалу «Дощ» Дарина Жук і кореспондент Російської служби Бі-бі-сі Фаріда Рустамова.
Після цього спікер Держдуми В’ячеслав Володін заявив, що звинувачення Слуцького будуть розглянуті в рамках правового поля і виходячи з презумпції невинності. «Вам небезпечно працювати в Думі? Якщо так, то міняйте роботу», — заявив спікер журналісткам, привітавши їх з 8 березня.
Глава комітету Держдуми у справах сім’ї, жінок і дітей Тамара Плетньова порадила журналісткам, пожаловавшимся на домагання з боку депутата, «одягатися пристойніше».
Раїса Кармазіна, один з членів комітету з думської етики, коментуючи цей скандал The Insider, зокрема, заявила: «До мене ніхто не домагивался <так це слово вимовляє депутат — The Insider>. Була в триста разів красивіше, ніж вони! І не дурніші їх! 50 років працюю — 49 років стажу 1 липня — з 18 років, ніхто не домагивался! Ніхто не домагивался! Не давала приводу і не давала нічого! А якби хто домогнулся — вліпила б!»
Голова Спілки журналістів Москви Павло Гусєв звинуватив журналісток, які заявили про домагання в тому, що вони «принизили професію», і заявив, що перевірить їх поведінку на етичність.
8 березня біля будівлі Держдуми пройшла серія одиночних пікетів з вимогою розслідувати дії депутата. Акція була організована російським відділенням Amnesty International.
Поліцейські затримали двох учасниць акції — Світлану Кушталову і Айтен Якубову — і доставили у відділення поліції по району Арбат.
Через пару тижнів в центрі Новосибірська пройшли поодинокі пікети, учасники яких вимагали відставки Слуцького. За кілька годин у пікетах взяли участь близько 20 осіб. Активісти тримали в руках плакати «Зайчутка, може тобі здати мандат?», «Руки геть від журналісток» та інші.
Учасники акції звернулися також і до декан Вищої школи телебачення МДУ Віталію Третьякову. Напередодні він на лекції заявив студентам, що депутат Леонід Слуцький «може покласти руку на коліно жінки або будь-яке інше місце».
Оскільки група депутатів із зниженою соціальною відповідальністю, що входять в комісію з депутатської етики, повністю виправдала Слуцького і відмовилася розглядати об’єктивні докази (зокрема, аудіозаписи), понад 50 російських ЗМІ оголосили бойкот Думі або окремим її представникам.
Проти сміття
Масштабні екологічні мітинги траплялися в Росії не раз (згадати хоча б акції 2007-2012 років Руху на захист Хімкинського лісу), проте в 2018 році сталася небувала раніше річ — безліч регіонів одночасно захлеснула хвиля протестів проти сміттєвих полігонів.
З грудня минулого року жителі Москви і Підмосков’я продовжують скаржитися на запах сірководню з полігону «Кучино». Незважаючи на те, що ще в червні в ході прямої лінії президента Путіна попросили ліквідувати звалище, а через вісім днів вона була закрита, її рекультивація досі не завершена, і проблема токсичного забруднення залишається.
Найбільш масштабними «сміттєвими акціями» стали протести проти полігону «Ядрово» в підмосковному Волоколамске, які почалися незадовго до президентських виборів в березні. «Ядрово» розташований в декількох км від міста. Час від часу там відбуваються викиди звалищного газу, з-за чого в самому місті відчувається неприємний запах, а у дітей спостерігається блювота, алергічний висип і проблеми з диханням.
3 березня понад 5 тисяч жителів Волоколамська вийшли на узгоджений мітинг з вимогою закрити полігон. 7 березня в місті ввели режим НС для ліквідації наслідків викиду газу на звалищі. 8 березня на черговому мітингу поліція почала застосовувати силу — були затримані близько 10 активістів, у тому числі сім’я з семирічним дитиною. Поліцейські вибірково вихоплювали людей з натовпу, деяких били кийками.
У ніч на 21 березня на полігоні стався черговий викид звалищного газу. Вранці близько 50 учнів шкіл у Волоколамске звернулися до лікарів з-за скарг на самопочуття, п’ятеро були госпіталізовані. У дітей спостерігалася нудота, блювання, носова кровотеча, втрата свідомості. Місцеві жителі зібралися біля місцевої лікарні, де перебували діти, а коли до них приїхали голова Волоколамського району Євген Гаврилов і губернатор Московської області Андрій Воробйов, напали на них з криками «Вбивці!» і «У відставку!».
Гаврилова «пом’яли в натовпі і відірвали каптур», а Воробйова, сховався за спинами охоронців, закидали сніжками. Через два дні після цього Гаврилов був відправлений у відставку. Широку популярність отримало також відео з дівчинкою в рожевій шапці, яка підійшла до Воробйова, показала на нього, а потім чиркнув по горлу пальцем.
В цілому з 21 по 29 березня в лікарні міста через полігону «Ядрово» звернулися понад 500 жителів Волоколамська, з них 418 дітей. До суду надійшло кілька позовів від жителів міста на загальну суму 5,5 млн руб., всі вони були відхилені.
16 серпня стало відомо, що проти одного з організаторів протестів Артема Любимова завели кримінальну справу-за наявності громадянства США, про якого він нібито не повідомляв у міграційні органи. Сам активіст заявив, що у нього немає американського громадянства, і надав виданню копію візи США з 2012 по 2015 роки. Посольство США також підтвердило, що Любимов не є громадянином країни. До мера міста Петра Лазарєву, який погоджував мітинги і сам брав у них участь, також приходили з обшуками. Наприкінці жовтня він подав у відставку «за станом здоров’я».
Термін закінчення роботи полігону постійно відсувався. В підсумку його накрили куполом, в якому час від часу утворюються тріщини. За словами активістів, проблему це не вирішило — через пошкодження захисної плівки весь місто як і раніше задихається від запаху.
У 2018 році протести проти звалищ також пройшли в інших містах Московської області. 14 квітня акції відбулися одночасно в Волоколамске, Серпухові, Клину, Сергієвому Посаді, Балашисі, Красноармійську, Лобні, Коломиї та Шатуре. У Коломиї директор полігону «Волович» звільнився, а влада Підмосков’я виявили там небезпечні порушення; незважаючи на це, полігон раніше працює.
Одночасно уряд Москви пропонувало вивозити сміття в інші регіони. У Тверській області відповіли відмовою, а влади Ярославської області погодилися приймати сміття, що спровокувало мітинги в Ярославлі.
Крім сміття росіяни вимагали від влади вирішити й інші екологічні проблеми. В кінці жовтня на заводі «Electrozinc», найбільшому підприємстві у Північній Осетії, сталася пожежа. В результаті загинув один пожежник, ще двоє звернулися за допомогою до медиків. Через день жителі Владикавказа вийшли на стихійний мітинг до будівлі уряду республіки з вимогою закрити завод. Незабаром після цього депутати парламенту Північної Осетії одноголосно проголосували за закриття підприємства. «Electrozinc» припинить свою роботу в квітні 2019 року.
Проти блокування Telegram
Суперечка російських властей з Telegram триває ще з 2017 року, однак, саме цього року Роскомнагляд вперше спробував заблокувати на території країни глобальний месенджер з аудиторією у кілька сотень млн осіб, що їм не дуже сподобалося.
Таганський суд Москви ухвалив заблокувати на території Росії Telegram з-за відмови передати ФСБ ключі шифрування від листування користувачів 13 квітня, і вже через три дні Роскомнагляд зробив технічні заходи для реалізації цього. Однак у спробах заблокувати месенджер Роскомнадзор вніс у реєстр заборонених сайтів близько 20 млн IP-адрес великих хостинг-провайдерів Google, Amazon, Microsoft і Digital Ocean, а також VPN і проксі-сервіси, що дозволяють отримати доступ до Telegram. Це призвело до десятків тисяч неправомірних блокувань.
Після цього Telegram розіслав користувачам повідомлення з пропозицією в один і той же час запустити з вікон паперові літачки. В акції взяли участь жителі різних міст Росії.
Засновник Telegram Павло Дуров закликав москвичів вийти на мітинг за свободу інтернету, і 30 квітня на проспект Сахарова прийшло більше 12 тисяч чоловік.
Численні спроби блокування тимчасово ускладнили роботу месенджера, користувачам рунета довелося навчитися користуватися проски-серверами і VPN-сервісами. Заодно перестало працювати і безліч ніяк не пов’язаних з Telegeam сайтів, включаючи сторінку самого Роскомнадзора. На кінець 2018 року Telegram працює у більшості російських користувачів практично без обмежень.
Проти пенсійної реформи
Рік, що минає став знаковим у тому числі й тому, що у вуличних протестах брали активну участь і найбільш пасивні в цьому відношенні в Росії групи громадян — другого середнього та похилого віку.
Причиною стало те, що в червні уряд Росії оголосило про плани підвищити пенсійний вік до 65 років для чоловіків і до 63 років для жінок. Пропозиція викликала масові протести і призвело до зниження рейтингів президента і «Єдиної Росії». У кінці серпня Путін оголосив, що пенсійний вік для жінок буде підвищено до 60, а не до 63 років. У такому вигляді законопроект ухвалила Держдума і Рада Федерації. 3 жовтня його підписав Путін.
Акції протесту проходили в різних форматах по всій країні аж до кінця року. Протестувальники вимагають відмови від змін пенсійного законодавства, звучали також заклики до відставки уряду і президента, ініціювали реформу.
Одну з найбільш масових акцій проти підвищення пенсійного віку провели 1 липня прихильники Олексія Навального, а також представники профспілок та парламентських опозиційних партій. Мітинги пройшли в десятках міст Росії, за винятком тих, де проходили матчі чемпіонату світу з футболу. В основному, заходи були узгоджені з владою. У декількох містах влада мітинги не погодили, але і там все пройшло мирно, поліція не втручалася і затримань майже не було. Найбільш численні мітинги відбулися в Омську, Челябінську, Томську і Комсомольську-на-Амурі.
5 липня депутати «Справедливої Росії» разом з керівництвом Конфедерації профспілок принесли в Держдуму 12 коробок з роздрукованими підписами проти пенсійної реформи. Петицію роздрукували з сайту change.org, де її підписали понад 2,7 млн чоловік.
18 липня в Петербурзі розігнали акцію проти пенсійної реформи, кожного десятого учасника затримали. Це були перші масові затримання за час протестів проти підвищення пенсійного віку. Акція в Петербурзі не була узгоджена з міською адміністрацією, і активісти вирішили провести її без гасел і плакатів, у формі екскурсії. При цьому люди несли підняті вгору червоні картки в якості футбольної метафори «видалення з поля».
19 липня в Москві і Петербурзі під час пленарного засідання Держдуми пройшли пікети. У Петербурзі біля офісу «Єдиної Росії» посадили скелет.
28 липня великі акції протесту, організовані комуністами, пройшли в Москві, Єкатеринбурзі, на Далекому Сході, на Алтаї. Учасники мітингів тримали плакати «Пенсія для живих» і «Ми не хочемо померти на роботі». На мітингах було багато червоних прапорів, організатори закликали до революції і співали пісні воєнних років. Організатори акції говорили про 100 тисяч учасників, активісти з «Білого лічильника» нарахували трохи більше 10 тисяч чоловік.
29 червня в Москві пройшов мітинг проти підвищення пенсійного віку, організований Лібертаріанської партії Росії. На проспекті Сахарова, за даними «Білого лічильника» зібралися близько 6 тисяч осіб. Тематика виступів була набагато ширше, ніж тільки пенсійна реформа: говорили і про прийдешнє підвищення податків, та про війну в Сирії, і про низькі зарплати. Виступаючі вимагали відставки уряду, розпуску Держдуми і імпічменту президенту Росії. Зі сцени лунали гасла «Путін — русофоб!». Акція пройшла мирно. Вже після закінчення виступів за сценою поліцейські затримали організаторів.
Акції продовжилися в серпні і у вересні. 21 серпня біля Держдуми пройшов пікет, два активіста «Лівого фронту» принесли до будівлі труну, хтось прийшов з портретом Сталіна.
2 вересня по всій Росії пройшли організовані комуністами мітинги. У Москві на акцію КПРФ прийшли, за підрахунками «Білого лічильника» 8,9 тисяч осіб. Організатори мітингу пообіцяли влаштувати учасникам «сюрприз» в кінці акції. Сюрпризом виявилася можливість всім разом виконати Інтернаціонал. «Вставай, прокляттям затаврований, весь світ голодних і рабів», — співав зі сцени оперний співак Михайло Головушкін.
9 вересня у 82 містах Росії пройшли акції проти пенсійної реформи прихильників Олексія Навального. Влада узгодила мітинги тільки в чотирьох містах — в Кургані, Чебоксарах, Кірові і Погоди. Сам Навальний був під арештом ще з 27 серпня за організацію акції «Страйк виборців», що пройшла 28 січня.
9 вересня акції, організовані прихильниками Навального знову пройшли в Москві і Петербурзі. У Петербурзі було затримано близько 500 осіб. У Москві акція також супроводжувалася жорсткими затриманнями.
22 вересня КПРФ провела в Москві ще один мітинг. У ньому взяли участь Валерій Рашкін, Геннадій Зюганов, Денис Парфьонов і інші депутати партії. Організатори акції встановили біля сцени плакати з написом «Ганьба» і портретами депутатів від «Єдиної Росії», які підтримали реформу. Мітинги комуністів у цей день також пройшли в Хабаровську, Барнаулі, Южно-Сахалінську.
З прийняттям закону про реформу, протестні акції не припинилися, хоча масштаб вуличних дій різко знизився. Після 7 листопада 2018 року не було анонсовано ніяких нових мітингів.
Проти тортур та фабрикування кримінальних справ
Ще однією проблемою 2018 року, яка не могла не вилитися у вуличні демонстрації, стала фабрикація кримінальних справ і застосування тортур по відношенню до обвинувачених, у тому числі — дуже юним. І 15 серпня під гаслом «Дітям не місце в тюрмі» в Москві пройшла акція «Марш матерів».
Захід пройшов у підтримку фігурантів справи “Нового величі”, які були арештовані в середині березня за звинуваченням у створенні екстремістського співтовариства. Шестеро з них перебували в СІЗО, ще четверо — під домашнім арештом. Обвинувачені неодноразово заявляли про застосування до них катувань та загроз для отримання зізнань.
Хода пройшла від Пушкінської площі до будівлі Верховного суду Росії. Напередодні мерія Москви закликала організаторів акції відмовитися від цієї ідеї, оскільки захід не було погоджено з владою. Однак, хода відбулася, учасники дійшли до будівлі Верховного суду, де почали скандувати гасла «Свободу» і «Дітям не місце в тюрмі». Навколо них зібралися співробітники ОМОН і поліція. Вони просили звільнити проїжджу частину, але обійшлося без затримань. Біля дверей Верховного суду учасники ходи поклали іграшки і значки, які принесли в підтримку фігурантів. У заході взяли участь більше тисячі чоловік.
Однією з причин, які вивели людей на вулиці, стало те, що фабрикація кримінальних справ проти молодих людей за звинуваченням в екстремізмі влітку стала повсякденним явищем. Повторювався один сценарій: силовики — співробітники ФСБ і центру «Е» — винаходять якусь підпільну організацію, після чого заарештовують групу підлітків, домагаючись свідчень погрозами і тортурами. Так, у справі маніфест організації «Нове Велич» придумали оперативники силових структур, а потім самі ж визнали його екстремістським. Також стало широко відомо про справу організації «Мережа», де п’ятеро молодих людей, за версією ФСБ, об’єдналися в підпільну організацію і планували ні багато ні мало революцію: збиралися влаштувати вибухи під час президентських виборів і Чемпіонату світу з футболу, щоб «розгойдати народні маси» і підняти збройний заколот. В обох випадках «екстремістська діяльність» існувала тільки на папері.
28 жовтня у містах Росії в підтримку фігурантів справи «Нового величі» і справи «Мережі» пройшли акції «За наших і ваших дітей». У Москві та Петербурзі вони не були погоджені.
У Санкт-Петербурзі затримали не менше 40 учасників акції. Співробітники силових відомств почали затримання відразу і затримували всіх, хто був більш або менш схожий на можливих учасників акції, у тому числі п’ятьох неповнолітніх, серед яких була 12-річна дівчинка. Серед затриманих були кореспондент «Дощу» Микита Адищев і журналіст «Росбалта». У Москві повідомлялося про 10 затриманих.
Дослідник Amnesty International Олег Козловський розповів, що на акції в Москві з’явився провокатор SERB Олександр Петрунько, раніше нападав на Олексія Навального і виставку Джока Стерджеса «Без збентеження 2.0». Він зламав плакат одного з пікетувальників і побився з ним. Обох чоловіків спочатку затримали, але потім відпустили.
Проти переділу кордону між Чечнею і Дагестаном
У 2018 році загострилися і раніше заморожені проблеми на Північному Кавказі — зіткнення між кабардинцями і балкарцами, а також територіальні претензії Чечні до Дагестану і козачих громад Ставропольського краю до Чечні. І саме територіальні претензії Чечні, але на цей раз до Інгушетії, призвели до вуличних протестів.
26 вересня глави Інгушетії і Чечні Юнус-Бек Євкуров і Рамзан Кадиров підписали угоду про закріплення кордону між регіонами. Згідно з документом республіки обмінялися «рівноцінними нежитловими територіями» Малгобекського району Інгушетії і Надтеречного району Чечні.
За місяць до підписання угоди громадські та правозахисні організації Інгушетії заявили, що чеченські дорожні організації в супроводі чеченських силовиків почали будівельні роботи на території Інгушетії в районі річки Фортанга. Згодом будівельні роботи просунулися вглиб Інгушетії на 15 км.
25 вересня голова Сунженського району Інгушетії Іса Хашагульгов подав у відставку, а біля будівлі адміністрації району пройшов стихійний схід проти підписання угоди і передачі Чечні частини Сунженського району. Учасників протестів при затриманні били кийками.
У день підписання угоди в Сунжі зібралося близько 50 осіб, в Магасі — більше ста осіб. 4 жовтня прес-служба Євкурова оголосила, що депутати Народного зібрання Інгушетії ратифікували угоду, однак через два дні депутати Сейд-Салам Ахильгов, Євлоєв Бей-Алі і Зелімхан Оздев повідомили, що парламент Інгушетії угода не прийняв. За їх словами, голосування було таємним. Всього на засіданні були присутні 24 депутати, 15 проголосували проти, четверо зіпсували бюлетені і 5 висловилися за. У той же день мітингувальники в Магасі зажадали відставки Євкурова.
Після цього мітинги проти угоди продовжилися, в них брали участь по кілька тисяч осіб. У більшості випадків мітинги були санкціоновані, а у разі неузгоджених акцій їх учасників затримували. 11 жовтня голова громадського руху «Опора Інгушетії» Барах Чемурзиев повідомив, що стосовно організаторів мітингів завели кримінальні справи за статтею «образа представника влади».
30 жовтня Конституційний суд Інгушетії постановив, що угода про встановлення кордону з Чечнею суперечить трьом статтям Конституції республіки, однак Євкуров заявив, що компетентність цього рішення повинен перевірити Конституційний суд Росії. 31 листопада оргкомітет санкціонованого мітингу в Магасі вирішив завершити акцію протесту.
6 грудня Конституційний суд Росії визнав угоду про кордон відповідним Конституції.
Проти музичної цензури
Кінець минулого року відзначився тим, що вперше в пострадянський період в Росії влади стали активно втручатися в діяльність молодих музикантів, скасовуючи їх концерти. І це вилилося в цілком зрозуміле невдоволення у їх не менш молодої аудиторії.
В кінці листопада і грудні з скасуванням концертів та погрозами в різних містах Росії зіткнулися Хаскі, Элджей, GONE.Fludd, «Френдзона», IC3PEAK,«Вульгарна Моллі» та інші виконавці .
Так, в Краснодарі репера Хаскі заарештували після того, як він почав читати реп перед натовпом на вулиці (перед цим два майданчики відмовилися проводити його виступ).
Арешт скасували тільки через чотири дні.
Пізніше в Новосибірську поліція затримала учасників групи IC3PEAK. Слідом нижегородська ФАС заявила, що рекламу концертів Монеточки, Элджея і Face перевірять за законом «про захист дітей від інформації». Найчастіше концерти музикантів скасовувалися просто після візиту співробітників прокуратури та інших силовиків до організаторів і власників клубів.
26 листопада репери Оксимирон, Баста і Noize MC провели концерт солідарності на підтримку Хаскі і інших музикантів, які піддаються переслідуванням. Всі квитки на концерт були розкуплені за три години. Захід отримав назву «Я буду співати свою музику», виконавці багато говорили про цензуру і закликали слухачів не бути байдужими.
Тиск на музикантів викликало обурення не тільки у їх аудиторії, багато громадські діячі висловлювалися проти заборонної політики щодо діячів мистецтва і порівнювали ситуацію з заборонами музикантів в СРСР.
Через що виник резонансу влади спробували згладити суспільну реакцію. Директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін запропонував міністерству культури видавати рэперам урядові гранти, а Дмитро Кисельов зачитав реп в ефірі «Росії 1» заявивши, що «реперів не варто кошмарити». Після цього в Держдумі пройшов круглий стіл за участю Птахи і Роми Жигана, а фінальним панчем російських властей в цьому році стало те, що Володимир Путін доручив уповноваженому з прав людини Тетяні Москальковой розібратися зі скасуванням концертів.