Безстрокова голодовка українського режисера Олега Сенцова, якого в Росії засудили до 20 років колонії за звинуваченням в організації терактів в Криму, триває вже 59 днів. У нього почалися проблеми з серцем і нирками, сильно впав вагу. Режисерові ставлять крапельниці з поживними речовинами, але лікарі прогнозують повторний криза здоров’я, перша госпіталізація відбулася на 26-й день голодування. Сенцов відмовляється просити помилування у Путіна і вимагає звільнити всіх українських політв’язнів. The Insider згадав відомі випадки, коли люди вибирали голодування як спосіб боротьби.
Чарльз Хайдер
Американський вчений-астрофізик Чарльз Хайдер 23 вересня 1986 року розпочав голодування біля Білого дому. Він вимагав припинити гонку озброєнь і відмовитися від використання ядерної зброї. Голодування Хайдера тривала 218 днів. Він стверджував, що пив тільки теплу воду, а двічі на тиждень вживав трохи морської солі. За час голодування він втратив 45 кілограмів.
Деякі стверджували, що Хайдер шахраює, харчується в розташованій поруч церкви або приймає вітаміни. Але це не було доведено. Вчений припинив голодування 4 травня 1987 року, на два тижні раніше запланованого терміну, не добившись ніякого результату.
Анатолій Марченко
Письменник і правозахисник Анатолій Марченко в 1981 році був в шостий раз засуджений до 10 років у таборі суворого режиму і 5 років заслання за антирадянську агітацію і пропаганду. У 1986 році він оголосив голодування, вимагаючи звільнити всіх політв’язнів в СРСР. Через місяць його почали насильно годувати. У листі генпрокурора СРСР Марченко описував годування, як тортури: «Поживна суміш готується навмисне з великими шматочками грудочками з харчових продуктів, які не проходять через шланг, а застряють в ньому і, забиваючи його, не пропускають поживну суміш в шлунок. Під виглядом прочищення шланга мені влаштовують тортури, масажуючи і смикаючи шланг, не виймаючи його з мого шлунка. [… ] Повторюю, що в даному випадку під виглядом гуманного акту радянська влада в особі медчастини в’язниці піддали мене фізичним тортурам з метою примусити припинити голодування».
Письменник продовжував голодування 117 днів. Через кілька днів його доставили в місцеву лікарню, де він помер у віці 48 років.
Андрій Сахаров
В 1980-е роки дружині радянського вченого Андрія Сахарова Олені Боннер була потрібна операція на серці. У квітні 1985 року він почав голодування за право Боннер виїхати за кордон. Через п’ять днів вченого госпіталізували і почали насильно годувати з допомогою внутрішньовенних ін’єкцій, потім стали вливати їй у рот бульйон. Після того, як Сахаров заявив про припинення голодування, його виписали з лікарні, але він тут же її відновив. Сахарова знову госпіталізували проти його волі. Голодовка тривала 178 днів і була вже третій на рахунку Сахарова.
Вчений написав лист Горбачову з обіцянкою припинити публічні виступи. У 1986 році він повертається з Горького, де вони перебували в засланні. Йому вдається домогтися й визволення Боннер. Але за кордон її не випускають.
Мустафа Джемілєв
У радянські роки Мустафа Джемілєв був лідером кримськотатарського руху. Він шість разів потрапляв у таборах за обвинуваченням в антирадянській діяльності і в цілому провів в ув’язненні близько 15 років. У 1974 році в знак протесту проти свого арешту він оголосив голодування. Джемільова почали примусово годувати через зонд. Він не відмовився від свого рішення і жив так 303 дні, після чого написав заяву про припинення голодування.
За словами Джемілєва, таке рішення він прийняв після того, як отримав записку від Андрія Сахарова: «Там, наскільки пам’ятаю, було написано: «Синку, я зробив все, що в моїх силах. Тепер я прошу тебе про одне. Я прошу — припини голодування. Твоя смерть може тільки порадувати наших ворогів. Андрій Сахаров». Ну, думаю, як я можу відмовити людині, що для мене так багато зробив».
Гільєрмо Фариньяс
25 лютого 2010 року кубинський дисидент, журналіст Гільєрмо Фариньяс оголосив голодування з вимогою звільнити політв’язнів, які страждають важкими захворюваннями. Через місяць на вимогу опозиційної «Кубинської комісії з прав людини» його помістили реанімацію. Стан Фариньяса погіршився, шиї утворився тромб. Незважаючи на це відмовилися годувати його через силу, так як це суперечить медичній етиці.
Влада Куби заявляли, що не будуть поступатися шантажу. Але в липні, коли Фариньяс вже був на межі смерті, вони звільнили 52 ув’язнених опозиціонерів і дозволили їм покинути країну. Голодовка тривала 135 днів. Журналіст добився виконання своїх вимог і вижив.
Свамі Нигамананда
Відомий індійський йог Свамі Нигамананда почав голодувати 19 лютого 2011 року. Вона протестував проти видобутку каменю, піску, інших робіт на берегах річки Ганг в районі індуїстських релігійних центрів. Йог стверджував, що ці роботи шкодять екології «священної ріки» і забруднюють її. Через 70 днів Нигамананда доставили в лікарню з-за сильно погіршення стану, але там він теж відмовлявся від їжі. 2 травня, на 73-й день голодування, йог впав у кому і через місяць помер.
Баррі Хорн
Британський зоозахисник Баррі Хорн багато разів використовував голодування як вираз протесту. У 1998 році він почав голодувати, вимагаючи припинити тестування медичних препаратів на тварин. Уряд лейбористів Тоні Блера, незважаючи на обіцянку обмежити досліди над тваринами, відмовився йти назустріч Хорну, назвавши його дії шантажем. 68 днів голодування виявилися безрезультатними.
Баррі Хорн помер в 2001 році. Він в черговий раз перестав їсти. Печінка активіста відмовила на 15-й день його останньої голодування.
Боббі Сендс
Ірландський активіст, член Тимчасової Ірландської республіканської армії Боббі Сендс в 1977 році був засуджений до 14 років в’язниці. У 1981 році почав «ірландську голодування», до якої приєдналися інші ув’язнені. Вони вимагали пом’якшення умови утримання у в’язниці.
Через 5 днів після початку голодування Сэндса помер Френк Магуайер, незалежний республіканець, член британського парламенту від північноірландського району Фермана і Південний Тирон. На оголошених місцевих виборах Боббі Сендс був висунутий кандидатом і обраний у парламент, ставши наймолодшим членом Палати громад. Після цього у Великобританії був прийнятий парламентський акт, який забороняє балотуватися до парламенту особам, які відбувають термін ув’язнення більше року.
Прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер не пішла на поступки, і голодування скінчилася смертю десяти республіканців. Сендс помер 5 травня, через 66 днів після початку голодування, в госпіталі в’язниці від виснаження.
Олег Шеїн
Колишній депутат Держдуми Олег Шеїн в 2012 році разом зі своїми прихильниками оголосив голодування, протестуючи проти фальсифікації результатів виборів мера Астрахані, на яких він висував свою кандидатуру. Голодовка тривала 40 днів, весь цей час у місті проходили акції протесту прихильників Шеїна, в Астрахані були введені дві колони бронетехніки. Домогтися перегляду підсумків виборів Шеїн так і не вдалося.
Махатма Ганді
Індійський політичний і громадський діяч, один з ідеологів руху за незалежність від Великобританії неодноразово використовував голодування як спосіб політичної боротьби. У 1932 році після чергового тюремного ув’язнення Ганді провів шестиденний голодування проти політики щодо каст недоторканних. У 1933 році голодовка тривала 21 день., при цьому в самому початку голодування Ганді звільнили з в’язниці.
15 серпня 1947 року, після відділення Пакистану від Індії, Ганді провів голодування, щоб не допустити зіткнень між індусами, мусульманами та сикхами. 12 січня 1948 року Ганді почав свою останню голодовку, яка тривала п’ять днів. 30 січня Ганді був убитий.